FoMO: чому синдром втрачених можливостей отруює нам життя
FOMO (з англ. «fear of missing out»), або синдром втрачених можливостей — це страх щось пропустити; постійне нав’язливе відчуття, що всі навколо встигають більше та живуть краще й насиченіше життя, ніж ви.
У людей, що страждають на FOMO, виникає бажання хапатися за все й одразу: займатися йогою, бігом і танцями одночасно, купувати безліч онлайн-курсів і реєструватися на всі безплатні вебінари, працювати вдень та вночі.
Вперше термін FOMO вжив маркетолог Ден Герман у 1996 році. Однак активно його використовувати почали у 2004 році. Поширення синдрому втрачених можливостей пов’язують зі стрімким розвитком соцмереж.
Такі глобальні кризи, як війна, суттєво впливають на нашу психіку та можуть провокувати розвиток різних розладів. Синдром втрачених можливостей під час війни проявляється в тому, що люди хочуть завжди бути в курсі подій через страх пропустити якусь важливу інформацію. Тому ми постійно гортаємо стрічку в очікуванні новин про просування на фронті, деокупацію територій, закордонну підтримку тощо. Це шалений потік інформації, який іноді накриває з головою.
Як FOMO заважає жити повноцінним життям
По-перше, високий рівень тривожності й стресу негативно впливає на наше здоров’я. Якщо ви будете постійно нервуватися й хвилюватися через втрачені можливості, організм сприйме це як сигнал до економії ресурсів. І тоді ви щонайменше повсякчас почуватиметеся втомленими, а в гірших сценаріях психологічні проблеми можуть спровокувати фізичні захворювання.
По-друге, FOMO стимулює зниження самооцінки. Особливо на це впливає порівняння себе з іншими людьми на кшталт: «Діма за пів року перейшов на вищу посаду, а я вже рік працюю на одній посаді» тощо. Але річ ось у чому: коли ми порівнюємо щось або когось, ми забуваємо про цілісну картину й контекст кожної окремої ситуації. Наприклад, можемо порівнювати початок свого шляху з чиєюсь серединою. Перш ніж гризти себе, що ви не такий успішний, як інші, задумайтеся, чи в однакових ви з ними умовах. Порівнювати варто лише себе сьогоднішнього з собою вчорашнім.
По-третє, через FOMO можна втратити власні орієнтири й цілі. Через це життя перетворюється на хаос: ви починаєте рухатися одразу в кількох напрямах, намагаючись встигнути все, і зрештою ніде не досягаєте хороших результатів. Це не означає, що треба обрати лише одну справу на все життя. Це означає, що варто обирати тільки те, що наближає вас до ваших цілей, а від усього іншого можна відмовитись.
Як позбутися чи уникнути FOMO
Випрацюйте внутрішню систему фільтрів. Розробіть власні критерії того, що вас цікавить у різних сферах життя, а на що ви не бажаєте витрачати свій час.
Нормалізуйте для себе відмови. Попрацюйте над тим, щоб не стресувати щоразу, коли кажете «ні» чомусь чи комусь. Нехай це стане для вас звичною практикою.
Тримайте фокус на власних цілях. Планування дуже важливо для побудови успішного життя. Якщо ви не визначите власні пріоритети, хтось зробить це за вас, і навряд чи вам це сподобається.
Практикуйте медіадетокс. Намагайтеся час від часу робити перерву від соцмереж та інтернету загалом. Абстрагуйтеся від зайвої інформації та проводьте час у реальному, а не віртуальному світі.
Живіть у власному темпі. Коли вам здається, що ви щось не встигаєте, запитайте себе, чи вам це взагалі потрібно. Наприклад, одна людина, намагалася опанувати нову мову за дуже короткий термін. Вона обрала тримісячні курси, мала по п’ять уроків на тиждень. Це її дуже втомлювало, і якість навчання була відповідно низькою. Але коли її запитали, навіщо вивчати мову саме в такому темпі, вона не знайшла раціональної відповіді. Просто їй здавалося, що це треба зробити якомога швидше. Зрештою вона пройшла курс за шість місяців замість трьох і в такий спосіб уникла вигорання. Тож не намагайтеся встигнути за кимось, нехтуючи своїми базовими потребами.