24 серпня 1991 року в день ухвалення Акта проголошення незалежності України наша держава остаточно стала вільною незалежною суверенною країною. Мені тоді було чотирнадцять років, тож я дуже добре пам’ятаю цей знаковий історичний момент, гордість за країну, повсюдне тріпотіння синьо-жовтих прапорів і відчуття крил за спиною. Три роки потому я нерозривно пов’яжу свою долю зі службою Україні: стану курсантом-прикордонником, щоб захищати її незалежність, неподільність та недоторканність кордонів і жодного разу не пожалкую про свій вибір.
Вірні військовому обов’язку, ми з вами стоїмо в авангарді захисту України пліч-о-пліч із побратимами та посестрами інших органів сектору безпеки й оборони, щодня цеглина за цеглиною будуючи безпековий щит нашої держави. Оглядаючись назад, ми бачимо, що за ці складні 29 років на незалежному шляху України траплялися великі труднощі й потрясіння, біди й стихії, але від того лише солодшими ставали перемоги й злети, а сила нашого духу – тільки загартовувалася.
Ми, українці, пройшли довгий шлях, подолавши безліч перешкод, і лише від нас із вами зараз залежить, якою дорогою підуть далі наші діти й онуки: широкою гладенькою освітленою автотрасою чи вибоїстою вузенькою стежкою. Тому зичу всім нам мудрості, сили духу, наснаги, витримки, відданості, незламності, працелюбності, наполегливості, здоров’я та нових перемог в ім’я процвітаючої незалежної України!
З повагою
Сергій Рудь
